Спільне – це людина, а також проблеми, болі і бажання цієї людини.

Крім HOCHU RAYU є, власне, REZAVOD – частка «RE» говорить про re-design, recycling, реновацію, тобто якісь перетворення. Це – більше не про простір, а про середовище. Про спільноту людей, яка є крос-дисціплінарною: до неї входять архітектори, інженери, механіки, друкарі, пекарі, художники, відео- та фотооператори, музиканти, Це – люди, які мають між собою перетин, але не прямий зв’язок. Наші бачення і віра полягають в тому, що крос-дисциплінарні середовища можуть розвиватися, і саме на перетині різних дисциплін створюються нові послуги та продукти, виникають нові ідеї.

Це – про емоцію, мислення та інтерес. Ми не женемося за супер-смаковими якостями продукту, не намагаємося відкрити щось дуже витончене в їстівній історії, бо це не є кухарський, а все ж таки проєкт на межі дизайну та арту. 
Ідея EAT ART виникла завдяки участі у конкурсі. Юра і Тарко побачили цей конкурс, і ми вирішили взяти участь та підняли тему мистецтва і споживацтва. Наша ідея полягала у споживацтві мистецтва: люди, не ходячи в музеї, просто залазять в інтернет та дивляться картини. Ми хотіли звернути увагу на авторів живопису і все ж таки запрошувати людей відвідувати це наживо. А якщо ти хочеш споживати, то можеш буквально це їсти, і ми зробили такий їстівний дизайн – якісь частини, елементи картин, образи. Через таку легку форму ми намагаємося розказати людям про різних авторів. Проєкт EAT ART – власне про це.

Цікава тема про цей шолом, він нашумів в світі. Це був непростий проєкт, там багато технологічних моментів навіть на межі військових технологій, які застосовуються для шумопоглинання. Він й досі розвивається, можливо, не такими темпами, як хотілося б. Чому ми вирішили цим займатися? Спочатку це було рішення для офісу певної компанії, але потім ми зрозуміли – чому це не зробити взагалі як окремий продукт, який може закривати певні болі людей? Бо навіть є медичний діагноз, який вказує на те, що людина не витримує високу концентрацію міських звуків.

Коли ми спілкуємося з будь-яким бізнесом, ми не підходимо до нього просто з точки зору архітектури, ландшафту і інтер’єру. Спочатку питаємо: що у вас за бізнес? Які у вас бізнес-процеси? Хто є вашою аудиторією, якій ви вже продаєте або хочете продавати / подавати / пропонувати свої послуги? Завжди питання – куди ви ростите, для чого, наскільки швидко? І тільки тоді ми знаходимо архітектурні, дизайнерські, ландшафтні рішення і можемо їх запропонувати, щоб вони досягали тих цілей. Тому цей макросвіт, який ми робимо – це і є по суті ріст бізнесу. В нас колись була лекція «Дизайн і бізнес – більший результат». Ми намагаємося показати, що дизайн – це не картинки, а рішення розвитку твого бізнесу.

>В одному з подкастів ви казали, що можна не знати правил галузі чи проєкту, але створювати інноваційні речі та навели приклад Генрі Форда. Ви справді вважаєте, що у сучасному світі це можливо, бо ми ж не живемо у часи Генрі Форда?

Я й далі стверджую: ти не можеш знати все. Тут питання в тому, чи вмієш ти бути командним гравцем, чи ти – одинак. Ми любимо залучати до проєктів різних людей з різними досвідами, але не заглиблюємося в усі нюанси. Тому що людина в конкретній галузі – юрист, медик – має конкретні рамки та правила. І коли ми з точки зору дизайн-мислення туди поглиблюємося, то можемо дійти рішень, яких ця людина дійти не могла, бо просто має «тунельне бачення». І це нормально для кожної галузі. Тому нам цікаво залучати різних людей і не потрібно знати все – це неможливо. Краще мати колег, компаньйонів, партнерів, які це знають і можуть в цьому підказати.

Один момент є дуже важливий – ми, власне, є не студія, не офіс, а дизайн-бюро. Колись ми вибрали саме таку форму подачі, бо не тільки щось креативимо, але й створюємо. Ми почали з мікро-світів – це був 2011 рік, перший модуль у Черкасах. Але з плином часу, десь на межі 2019-2020 років ми зрозуміли, що вже говоримо про макро-світи і розширили свої об’єми. Тому що багато наших клієнтів, партнерів почали вживати мікро-світи у власному контексті. І це приємно, бо вони перейнялися нашими цінностями та поглядами. Але ми рухаємося вперед, тому зараз говоримо про макро-світи. Що треба під цим розуміти і чим воно схоже на макро-всесвіт Meta та інші? Це все одно – історія про екосистеми. Я не вірю тільки в віртуальні або тільки в реальні системи. Вони точно будуть комбіновані. Ми це бачимо, і пандемічна історія все тільки підсилила: гібридно або крос-дисциплінарно, ми поєднуємо різні інструменти для різних речей. Це – питання екосистем, спільнот для формування різних цінностей, і однозначно все рухається в тому напрямку. Тому ми говоримо не про дизайн з бізнесом, а про еко-системи, до яких завжди намагаємося залучати партнерів. Тоді енергія починає бурлити, і вона приносить дуже позитивні результати.

Я вважаю, що цю прірву можна подолати не тільки за допомогою пізнання. Але саме пізнання є той спосіб, який ми бачимо зараз. Якщо людина йде шляхом споживацтва, перевести її на творчий шлях складно, бо жодної сформованої нейронної доріжки у цьому напрямку в неї немає. Я вже не говорю, що немає віри в себе, або ж люди часто-густо відносять творчість тільки до професійної царини, вважають, що то – тільки талант. Насправді над цим всім можна працювати. Варто сказати, що пізнання – це найпростіший спосіб, досить інстинктивний, який дозволяє повернути людину в стан дитини. У дітей нема якихось обмежень, правил – вони рухаються, кусають, свистять, кричать, плачуть, копаються, їдять, і пізнають цим світ. Вони щось руйнують у цьому процесі, бо пізнання – це також і руйнування чогось. Але це –один із способів, як можна перейти на стадію творчості, зачепити щось цікаве.

Це – комплексе запитання, однозначно. Я говорив з головним архітектором Львова та з керівницею міського Управління Екології, з першим заступником мера. Так само ми спілкуємось з університетами і з мешканцями району про залучення «Спільнокошт» через нашу компанію. Цей процес відбувається, звісно, він не швидкий. Можливо це – крапля в морі, але це – те, що дозволяє нам рухатись далі. 

Зараз працюємо над цікавим медичним проєктом, закінчили класний проєкт «Badboy», працюємо над офісами, предметними об’єктами. Проєкти різні по своїй суті, але це дозволяє нам отримувати і творити нові досвіди взаємодії.

Про взаємодію. Про створення спільноти, екосистеми, де кожен предмет, послуга, продукт, людина, процес сприятимуть її розвитку, як камінчик, який кидається в воду і кола починають розходитися далі. І, таким чином, розширювати ті цінності на інші географічні локації, і більше людей долучати до розвитку і формування такої потужної спільноти.